Політика ліквідності має справу з вирішенням дилеми ліквідність - рентабельність. Тому перед банком встає задача максимізації прибутковості своїх операцій при наявності даного обмеження, причому є присутнім чітко виражений чинник невизначеності, тому що керівництво банку не може з упевненістю передбачити коли й у якому масштабі виникне проблема ліквідності. А коли вона виникне, можна тільки почати дію на основі вже заздалегідь створеного заділу - резервів; особливої структури активів і пасивів або напрацьованих операцій. Практика виробила ряд методів управління ліквідністю. Вони засновані на управлінні активами, пасивами або і тими й іншими одночасно. У порівнянні з іншими кожний із методів управління ліквідністю має як свої переваги, так і недоліки. Економічна доцільність застосування того або іншого методу управління ліквідністю обумовлена характеристиками банківського портфеля, особливостями банківських операцій, середовищем, у якому діє банк. Так, коли банк використовує принципово різноманітні джерела залучення коштів, задача управління ліквідністю ускладнюється. Тоді може бути доцільним застосування методу конверсії фондів, що припускає як управління активами, так і управління пасивами. Навпроти, коли ресурсна база банка достатня однорідна, а можливості використання операцій на грошовому ринку обмежені, доцільним може виявитися менше складний метод фондового пула.
